FORUM.ZP.UA - ЗАПОРОЖСКИЙ ФОРУМ

Главная Мой кабинет Регистрация   Календарь     Поиск   FAQ Лидеры форума Правила

Украина и все о ней


  
Вернуться   Форум Запорожья. Запорожский форум. > Главная > Общий


Всего около 40 секунд займет РЕГИСТРАЦИЯ. Откройте все возможности!
Like Tree17Likes

Ответ
 
Опции темы Опции просмотра

Старый 03.12.2016, 02:34   #1741
Супер-модератор
Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25
Активность: 70% Активность: 70% Активность: 70%
 
Аватар для Александер
 
Александер вне форума
Сообщений: 9,597
Откуда:
Отзывы: -116
Доп. информация
По умолчанию

Чому 1 грудня — великий день новітньої історії України
http://uacentr.com/full.php?id=1921




Добавлено через 11 минут
  Ответить с цитированием

Старый 04.12.2016, 02:21   #1742
Супер-модератор
Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25
Активность: 70% Активность: 70% Активность: 70%
 
Аватар для Александер
 
Александер вне форума
Сообщений: 9,597
Откуда:
Отзывы: -116
Доп. информация
По умолчанию



Добавлено через 21 секунду

Добавлено через 2 минуты
"Дуля вам, а не Україна": У Дніпрі заспівали відповідь на "Катюшу" Вілкула (відео)

https://scontent-amt2-1.xx.fbcdn.net...4c&oe=58438BC3

https://scontent-amt2-1.xx.fbcdn.net...c2&oe=584388D7

Добавлено через 16 минут
До оккупации вдоль дорог были рекламные баннеры. Теперь третий год лицезреем ботокса.

В Херсонской области тоже лицезреют ботокса, только с другим смыслом.





Добавлено через 20 минут


Добавлено через 52 минуты
03.12.16 16:02 'Народный герой Украины': в Краматорске Роговцева вручает бойцам и активистам негосударственный орден. ФОТОрепортаж

http://censor.net.ua/photo_news/4177...sudarstvennyyi

В Краматорске (Донецкая область) проходит 20-я церемония награждения негосударственным орденом "Народный герой Украины".

Как сообщает корреспондент Цензор.НЕТ, награды вручает народная артистка Украины Ада Роговцева. "Для меня это большая честь. Мне много лет, и, наверное, стоило дожить до этого дня", - сказала она. Накануне Роговцева с дочерью Екатериной Степанковой и актером, режиссером Ахтемом Сейтаблаевым ездила на позиции к бойцам.

В зале находится командующий Высокомобильными десантными войсками, Герой Украины, генерал-майор Михаил Забродский.

Музыкальные поздравления подготовили Святослав Бойко и Кристина Панасюк. Оба музыканта регулярно ездят на передовую.

Читайте также: "Он сам бы отнес вам свои награды!": семья ветерана прислала орден Славы на переплавку для ордена "Народный Герой Украины". ФОТО

Негосударственный орден "Народный герой Украины" был основан в конце февраля 2015 года. Ювелир Дмитрий Щербаков сначала делал серебряные обереги-трезубцы, которые впоследствии немного увеличили и закрепили на колодках. Серебряный трезубец с красно-черной колодкой получают бойцы за подвиги в зоне АТО, с желто-голубой - врачи, волонтеры, общественные деятели и журналисты.

Добавлено через 52 минуты


Игорь Леоненко
Дай Бог здоровья этой святой женщине, настоящей украинке. Это не это жлобье в раде типа мураевых, Новинских, боек и прочих гнид.
  Ответить с цитированием

Старый 05.12.2016, 00:26   #1743
Супер-модератор
Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25
Активность: 70% Активность: 70% Активность: 70%
 
Аватар для Александер
 
Александер вне форума
Сообщений: 9,597
Откуда:
Отзывы: -116
Доп. информация
По умолчанию



Добавлено через 11 минут


Добавлено через 18 минут
О кремлевских понтах, тиражируемых лубянскими консервами в Украине
https://streebogblog.wordpress.com/2...ражируемых-лу/

Добавлено через 20 минут
Портников на примере КНДР объяснил, почему украинские ракеты взбесили Путина

https://streebogblog.wordpress.com/2...р-объяснил-по/
  Ответить с цитированием

Старый 06.12.2016, 02:15   #1744
Супер-модератор
Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25
Активность: 70% Активность: 70% Активность: 70%
 
Аватар для Александер
 
Александер вне форума
Сообщений: 9,597
Откуда:
Отзывы: -116
Доп. информация
По умолчанию

Сегодня День волонтёра!

С огромным удовольствием и от всей души поздравляю всех тех, кто помогает нашей армии и людям, попавшим в беду. Именно благодаря простым украинцам врагу удалось захватить лишь небольшую часть нашей страны, когда у нас совсем не было армии, а власть была дезориентирована. И даже сегодня, спустя 3 года после начала войны, трудно себе представить, что было бы с нами без волонтёрского движения! Это праздник каждого неравнодушного человека!
- КРЫМский бандеровец


Добавлено через 7 минут
Украинские котейки-патриоты тоже волонтерят по мере сил.
Этот, к примеру, нагревает берцы бойцу перед выходом на боевое дежурство, чтобы бойцу на посту, под морозными ветрами, было хоть чуточку уютнее...


  Ответить с цитированием

Старый 06.12.2016, 04:37   #1745
Супер-модератор
Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25
Активность: 70% Активность: 70% Активность: 70%
 
Аватар для Александер
 
Александер вне форума
Сообщений: 9,597
Откуда:
Отзывы: -116
Доп. информация
По умолчанию

05.12.16 18:24 'Очень много неизвестных волонтеров. Плетет вся Украина, а не один герой в Киеве', - вышел фильм о волонтерах, изготовляющих маскировку для армии.

По случаю Дня волонтера инициатива "Маскировочная сетка для армии руками волонтеров" презентовала фильм "Плетущие победу" ("Ті, що плетуть перемогу").

Об этом в комментарии Цензор.НЕТ сказала основатель инициативы Олеся Корягина.


http://censor.net.ua/video_news/4179...m_o_volonterah
  Ответить с цитированием

Старый 07.12.2016, 00:23   #1746
Супер-модератор
Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25
Активность: 70% Активность: 70% Активность: 70%
 
Аватар для Александер
 
Александер вне форума
Сообщений: 9,597
Откуда:
Отзывы: -116
Доп. информация
По умолчанию

Сегодня 25-ая годовщина создания ВСУ. По факту ВСУ всего третий год, учитывая то, что они из себя представляли в годы до войны.

Спасибо всем военнослужащим Украины! Мы верим в вас!



Добавлено через 31 секунду

Добавлено через 13 минут
За кого стоять Наші Хлопці на передовій…
Це і є Майбутне України
!

  Ответить с цитированием

Старый 09.12.2016, 09:56   #1747
Супер-модератор
Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25
Активность: 70% Активность: 70% Активность: 70%
 
Аватар для Александер
 
Александер вне форума
Сообщений: 9,597
Откуда:
Отзывы: -116
Доп. информация
По умолчанию

"Міст між минулим і майбутнім": В мережі наочно продемонстрували, в чому різниця між Росією і Євросоюзом (фото)



Міст в Сєвєродонецьку. 2014 і 2016 роки. Фото: Твіттер.

У соціальних мережах на прикладі мосту у Сєвєродонецьку Луганської області, який був підірваний російськими бойовиками і нещодавно відбудований за сприяння Євросоюзу, показали різницю між ЄС і РФ. Про це пишуть в Twitter DNTSK, передають Патріоти України.

Там опублікували дві фотографії, на одній з яких підірваний міст, а на іншій — відбудований.

"Росія підірвала міст, а Євросоюз відбудував його. Ось і вся різниця. І ось чому ми хочемо в ЄС", — підписали в цьому Twitter фотографії.

"Символічно! Просто міст між минулим і майбутнім", — коментує один з користувачів Twitter.

Реконструйований міст через річку Сіверський Донець у Сєвєродонецьку відкрили 6 грудня. Він був пошкоджений під час бойових дій влiтку 2014 року. Капітальний ремонт мосту, довжина якого 288 метрів, був здійснений за європейськими стандартами та за фінансової підтримки з боку Євросоюзу.

Добавлено через 11 минут
Подивіться в очі героям, які віддали за нас із вами своє життя: Опубліковані фото загиблих у листопаді бійців
п’ятниця, 9 грудень 2016, 9:38
VKTwitterOdnoklassnikiGoogle+

Офіційний штаб, на жаль, не повідомляє імена цих воїнів. Тому доводиться шукати інформацію лише у соцмережах та ЗМІ.



Журналісти опублікували фотографії та історії бійців, які загинули на Донбасі в листопаді 2016 року, захищаючи Україну. Дані про бійців були зібрані з відкритих джерел. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на видання “Новинарня”.
Видання пише: "Ми нарахували їх 16 чи 17. Водночас офіційно, у зведеннях речників Міноборони на щоденних брифінгах, було оголошено про 12 загиблих військовослужбовців Збройних сил України.

Чому така розбіжність?

По-перше, на жаль, військове відомство досі так і не враховує позастистемних добровольців, зокрема з ДУК “ПС”, які теж воюють на передовій, гинуть, але не легалізуються в ЗСУ чи інших силових структурах.
По-друге, в одному з випадків штаб АТО чомусь не згадав хлопця, який помер у шпиталі після важкого поранення і 20 днів боротьби за життя.
По-третє, хоча війна, відома як АТО, де-факто є спільною операцією силових відомств, речники МОУ оголошують майже завжди втрати лише Збройних сил. Хоча інших брифінгів про події на фронті більше ніхто не проводить. Тож у листопаді не було “охоплено” смерть розвідника з полку поліції особливого призначення “Дніпро-1”.
Також є питання до розмежування бойових і небойових втрат – грубо кажучи, чи винен у загибелі бійця ворог, чи це наслідок більш прозаїчних обставин.
У решті випадків дані збігаються.

Знеособленість, безіменність – ось головна проблема цих брифінгів, які за два з половиною роки для багатьох українців перетворилися на “білий шум” інформаційного простору. Плюс-мінус кількість обстрілів, ротація назв одних і тих самих населених пунктів – і лише цифри втрат замість постатей живих людей. Співчуття в нікуди.

Так, фахівці скажуть, що рідні й близькі загиблих мають дізнаватися про втрату найдорожчої людини належним чином, від колег по службі із досвідом у царині психології. А не з екранів телевізорів чи через треті руки.

Так. Однак лихо в тім, що офіційний штаб не повідомляє про імена полеглих і через кілька днів після оповіщення рідних.
А варто було б це робити. Це знак шани, світова практика останньої воєнної почесті. Особливо коли втрати – одиничні, а не масові.

Ми маємо знати імена, бачити лиця героїв чи просто самовідданих людей, які стали на захист країни й віддали за неї найдорожче – життя.
А поки що їх доводиться відшукувати через соцмережі, місцеві та інші ЗМІ.

“Новинарня” вдячна за велику справу в цій царині, яку робить блогер Ян Осока, радниця голови Дніпропетровської облдержадміністрації Тетяна Губа, інші волонтери, журналісти, посадові особи".

Подивіться ж у вічі загиблим у листопаді. Ціною їхнього життя Україна ще на місяць залишилася вільною і захищеною.

1. Микола Саюк «Француз»


За кілька місяців до загибелі він одружився з бойовою подругою, за кілька тижнів – їх обвінчали у рідному батальйоні «Айдар». Але сімейне щастя було недовгим. Микола Саюк, позивний «Француз», загинув 1 листопада перед північчю в околицях Мар’їнки Донецької області внаслідок детонації боєприпасу у каналі ствола міномета.

Невдовзі йому виповнилося б 29. Микола Саюк народився 22 грудня 1987 року в місті Дубно Рівненської області, де прожив перші чотири роки свого життя, а після смерті батька переїхав до села Адамівка Березнівського району.

Після закінчення дев’яти класів школи вступив до вищого професійного училища №7, де здобув одразу спеціальності каменяра й кухаря.

«Мати виховала з Миколи чесну, справедливу та добру людину, яка все розуміла з першого слова та завжди готова була допомогти у будь-якій складній ситуації. Всіх гарних якостей не перерахуєш, але хлопця любили люди, любили та поважали, а це багато про що говорить», – пише блогер Ян Осока.

Дуже полюбляв полювання та риболовлю. Коли підріс, хлопець почав працювати на будівництвах по різних містах. Із 2012 року був директором ТОВ «ТВК «Меркурій» у Києві (оптова торгівля).

А потім повстала Україна, і Микола Олександрович не міг спокійно спостерігати за тим, що відбувається. Із січня 2014-го він – активний учасник Майдану, брав участь у подіях на Грушевського та Інститутській, зокрема в кривавий четвер. На Майдані Саюк був поранений – в ноги гумовими кулями від «Беркута» та в шию ножем від «тітушки».

На війні Микола від самого її початку, пішов добровольцем. Яскравим був його бойовий шлях у найгарячіший період. А в грудні 2014 року підписав контракт із ЗСУ до закінчення особливого періоду.

Сержант, командир відділення зв’язку взводу управління мінометної батареї 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (сформована в Білій Церкві, ППД – Коломия).

У Саюка залишилися мати, сестра та дружина, шлюб з якою був таким недовгим.

2. Сергій Кочетов «Кіт»


Сергій Вікторович Кочетов, позивний «Кіт» («Кот», у дитинстві – Котя), народився 30 листопада 1985 року в селі Студянка Дубенського району Рівненської області. Був єдиною дитиною в батьків.

Як і Микола Саюк, загинув 1 листопадаприблизно о 23:30-24:00 поблизу села Славне Мар’їнського району внаслідок детонації боєприпаса в мінометі.

З 1-го по 11-й клас навчався і мешкав у селищі міського типу Смига на Рівненщині. Відразу після закінчення школи пішов в армію. Після ДМБ працював на заробітках на будівництвах. Клав плитку так, що після нього нічого не перероблювали, зажив собі репутацію вмілого майстра.

Хороший друг, він просто не розумів, як це – залишити у біді. Це стосувалося його товаришів, родичів та знайомих, а потім і країни.

…Після того, як Сергій побачив, що зі студентами зробив «Беркут», він пройшов весь шлях Майдану, брав участь у протистоянні як на Грушевського, так і на Інститутській.

Після Майдану уже не Котя, а «Кіт» жив тільки війною. У грудні 2014 року добровільно пішов захищати Україну від ворога. У лютому 2015 року підписав контракт до закінчення особливого періоду.

Солдат, старший навідник мінометного взводу 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Сергій повоював у багатьох місцях – Щастя, Трьохізбенка, Новоайдар, Станиця Луганська. Був поранений, перебував на лікуванні, бо не міг нормально ходити.

«У вересні цього року «Кіт» побував вдома у відпустці. Люди, які бачили його останній раз живим, розповідали, що перед поверненням на фронт, воїн казав, що більше вони не побачаться з ним, що більше він не повернеться. Друзі намагалися перевести це в жарт, але зупинились, коли побачили, що він не сміється», – пише Ян Осока.

3. Юрій Сірик


Юрія Сірика із Житомирщини мобілізували у березні 2014 року, перший рік його служби тривав до травня 2015-го.

Степанівка. Савур-Могила. Іловайськ. Дебальцеве. Кожна ця назва віддається страшним болем. Для Юрія Володимировича до цього всього примішувались солоний присмак крові та гіркота випаленої землі. Адже він усі ці місця пройшов, витримав запеклі бої, коли побратимів розривало снарядами у нього на очах.

Повернувшись додому, Юрій дуже важко переживав усе, через що його пронесла війна, часто плакав, згадуючи полеглих побратимів. Але не зламався. Відчував обов’язок. Знову повернувся на війну, підписавши контракт із ЗСУ.

Сержант, командир відділення стрілецько-зенітного взводу 30-ї окремої Новоград-Волинської Рівненської механізованої бригади.

Загинув Юрій Сірик 1 листопада біля села Славне Мар’їнського району Донецької області внаслідок отримання важких поранень під час мінометного обстрілу наших позицій.

Був похований 4 листопада у селі Степок, де мешкає його мати.

Пішов 40-річним…

Юрій народився 29 грудня 1975 року у місті Овруч Житомирської області. У 1991 році закінчив школу №2, вступив до вищого професійного училища, де отримав фах електрика. Потім хлопця призвали до армії. Із 1995-го по 2006 рік Сірик був прикордонником, залишившись служити далі.
Навесні 2007-го переїхав до села Новоівнецьке Андрушівського району.

«Це був прекрасний хлопчик, потім хлопець, чоловік, який ніколи ні з ким не сварився. Він увійшов в серця тих, хто знав його, тільки усміхненим, привітним, добрим сином і батьком», – пише Ян Осока.

“Із 2010 по 2011 роки працював начальником охорони у київській фірмі «Ельба Інвест». Одного разу Юрія поставили на охорону бізнес-центру. Поруч було кафе, де якісь мажори почали грубити дівчатам-офіціанткам. Юрій встиг покласти обличчями на підлогу трьох із них, доки прибігла допомога. Після цієї події цілий тиждень його та охоронців годували безкоштовно на знак подяки”, – зазначає блогер.

4. Денис Здоровець


27 лютого 2016 року киянин Денис Здоровець підписав із ЗСУ контракт на три роки. Перебував на навчаннях на полігоні Десна до 29 квітня. Далі – солдат, стрілець, санітар взводу 1-го мехбату 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).

22-річний воїн загинув о сьомій вечора 3 листопада в промзоні Авдіївки Донецької області внаслідок прямого влучання 120-мм міни в окоп.

Денис Богданович Здоровець прожив коротке, але яскраве життя. Він народився у 25 вересня 1994 року в столиці. Після 9-го класу, у 2010-му, втупив до Деснянського економіко-правового технікуму при МАУП. Прагнув стати юристом, заочно навчався в Деснянському інституті МАУП.

Любив спорт, грав у регбі, до 2014 року захищав кольори знаної київської команди «Авіатор», виступав за молодіжну збірну Центрального регіону.

27 лютого 2016 року киянин Денис Здоровець підписав із ЗСУ контракт на три роки. Перебував на навчаннях на полігоні Десна до 29 квітня. Далі – солдат, стрілець, санітар взводу 1-го мехбату 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).

22-річний воїн загинув о сьомій вечора 3 листопада в промзоні Авдіївки Донецької області внаслідок прямого влучання 120-мм міни в окоп.

Поховали Дениса 9 листопада на Берковецькому кладовищі Києва.

5. Олександр Бойко «Батя»


Молодші за віком бійці називали його «Батя», адже таких, як він, на фронті – одиниці. Треба допомога – кликали Батю. Треба порада – звертались до Баті. І це не лише через його вік та досвід, а через його характер та душевну доброту, яка виливалася в опіку та турботу над іншими.
Нещодавно його сину виповнилося 13 років. Батько зателефонував та привітав дитину. Це була остання розмова з домом. Через дві години воїна не стало.

Олександр Борисович Бойко народився 18 січня 1973 року в Києві. Закінчивши 9 класів школи, вступив до вищого професійного училища, здобув фах зварювальника. Працював водієм таксі, ескпедитором, останнє місце роботи – сортувальник в «Епіцентрі».

Олександр полюбляв чоловічі заняття – риболовлю та полювання, в останньому здобув неабияких успіхів. Дуже любив читати, на війні у хвилини відпочинку часто усамітнювався разом із книжкою на ліжку, над яким висів автомат.

«Дуже вимогливий до себе та оточуючих, відповідальний та сильний духом, він мріяв про прості, але важливі речі – про краще життя своєї країни та велику щасливу долю для своїх дітей», – пише блогер Осока.

Спочатку Олександр Бойко пішов у військкомат добровільно, у третю хвилю. Відслужив зенітником у прикордонних військах. 18 травня 2016 року оформив контракт зі Збройними силами через Деснянський РВК міста Києва.

Старший матрос, оператор протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 9 листопада о 8:20 поблизу села Павлопіль Волноваського району Донецької області під час бою з ДРГ ворога, яка підійшла до наших позицій. Куля влучила Олександрові у серце.

Похований 12 листопада у Києві. Залишились батьки, дружина, двоє дітей.

6. Олег Юрдига


Поховали героя 15 листопада в рідному селі Якторів Золочівського району Львівської області, де він народився 24 червня 1976 року.

Олег Юрдига. Навчався у школі села Словіта та вищому професійному училищі у Львові, опанував професію м’ясника. Грав за Якторів у футбол. Строкову службу проходив у Хмельницькому та закінчив її у званні молодшого сержанта на посаді командира бойової машини піхоти.

Повернувшись до цивільного життя, одружився та переїхав жити до Львова. Працював у будівництві, їздив по містах із бригадою.

«Олег Степанович ще мав таке хобі – він дуже полюбляв вирощувати дерева. Постійно купував різноманітні саджанці та возив їх у село до батьків дружини, де допомагав їм у піклуванні за садом», – пише Ян Осока.

Навесні 2014 року Олегу прийшла повістка, і він пішов до військкомату, не ховаючись. Десять місяців відслужив на Яворівському полігоні інструктором, потім у складі 128-ї окремої Закарпаської гірсько-піхотної бригади вирушив на Схід. Демобілізувався у вересні 2015-го.

У вересні Юрдига 2016-го підписав контракт із ЗСУ на півроку та після коротких навчань вдруге вирушив на війну у складі 24-ї окремої механізованої бригади (Бердичівська залізна імені князя Данила Галицького).

Олег Стапанович загинув 10 листопада надвечір у районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу. Юрдига перебував на бойовому посту та отримав осколкове ураження правої частини тулуба.

Залишились дружина-вдова та двоє дітей.

7. Олександр Оцабера «Десант»


Олександр Оцабера (позивний «Десант») народився 23 липня 1989 року у селі Панасівка Козятинського району Вінницької області. 2006-2007 року вчився у ВПУ №32 в селі Гущинці на оператора комп’ютерного набору. Затим мешкав з родиною у Бердичеві на Житомирщині.

«Завдяки загостренному почуттю справедливості, Десант мав трохи вибуховий характер, але швидко відходив та перетворював усе на жарт, він не міг довго тримати на когось образу», – пише Ян Осока.

Вперше війна покликала Олександра Аркадійовича у 2014 році. Служив командиром відділення розвідувального взводу 128-ї гірсько-піхотної бригади.

Спочатку була Попасна. Хлопцям там було морально важко через те, що вони не знали, чого чекати далі. Одного разу під Ольховаткою їхнє відділення під час розвідки боєм потрапило у засідку, Олександр разом із побратимами врятував хлопців з підбитої машини. Разом вони тримали оборону опорного пункту у Нікішиному, де ворог перебував на відстані кинутого каменя, а під мінометним дощем неможливо було підняти голову.

«Під час потужного обстрілу, коли наші бійці притиснулися до землі, «Десант» підвівся на ноги та вибіг на відкриту ділянку, щоб відкоригувати роботу нашої арти, одночасно врятував пораненого капітана, затягнувши того в укриття. Але на цьому не зупинився і ще вів вогонь з СПГ, намагаючись подавити мінометні точки ворога», – зазначає Осока.

23 грудня 2014 року біля Дебальцевого «Десант» сидів спиною до товариша. Раптово почався обстріл, позаду пролунав вибух гранати, і побратим прийняв основну масу осколків на себе, але один пройшов крізь ногу та увійшов у плече Олександра. Оцабера місяць пролікувався у шпиталі, повернувся на фронт. У березні 2015 року був демобілізований. Удома нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни».

11 грудня 2015 року «Десант» підписав із ЗСУ повноцінний контракт. Молодший сержант, інструктор з вогневої тактичної підготовки 199-го навчального центру ВДВ при 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді (Житомир).

Загинув він рано-вранці 11 листопада 2016 року біля міста Торецьк Донецької обасті внаслідок осколкових уражень, отриманних під час вибуху фугаса. Похований герой 13 листопада у рідному селі Панасівка.

8. Андрій Підлипнюк «Мамай»


Післязавтра йому виповнилося б 40. «Він був солдатом і патріотом. У нього була ідея, і він в неї вірив. У ньго був вибір, і він його зробив. У нього була війна, і він на ній загинув», – пише Ян Осока.

Андрій Іванович Підлипнюк (варіант – Подліпнюк), позивний «Мамай», народився 10 грудня 1976 року у селі Велика Корениха (місцевість Миколаєва у його Заводському районі). Мешканець села Сливине.

1994 року Андрій закінчив школу майже на «відмінно», лише з однією четвіркою, далі – закінчив Миколаївський національний аграрний університет за фахом «інженер-механік». Строкову службу проходив у Білгороді-Дністровському.

Прагнув самовдосконалення, не бажав залишатись на досягнутому рівні, а постійно йти на новий. Вивчав природу поведінки людини, відвідував курси з психології.

Працював на фабриці «Сандора», виконробом з оснащенню електротехнікою у школі моряків, на будівництвах.

У березні 2015 року Андрій Підлипнюк був призваний за мобілізацією. Після перебування на полігоні Широкий Лан, 26 серпня 2015-го був відправлений під Маріуполь. Матрос, навідник десантно-штурмової роти 1-го окремого батальйону морської піхоти ВМС ЗС України.

Демобілізувавшись у березні 2016-го, «Мамай» долучився до «Правого сектора» – дався взнаки візит морпіха в час служби до 18-го окремого запасного батальйону ДУК «ПС» у Миколаєві.

«На початку літа був марш комуністів, патріотична громада Миколаєва об’єдналася, аби завадити цьому маршу, і там Андрій показав себе з найліпшої сторони», – пише Осока.

Уже 28 липня 2015-го був зарахований до лав штурмової роти ДУК «Вовки Подолянина» у складі 54-ї ОМБр.

Він загинув як солдат, командир бойової машини, командир 1-го відділення 3-го взводу 3-ї роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Серце «Мамая» зупинилося 11 листопада дорогою до лікарні, після того як у районі селища Луганське Бахмутського району Донецької області боєць під час мінометного обстрілу зазнав осколкових наскрізних поранень у шию та груди.

Андрія поховали 13 листопада в селі Велика Корениха. У героя залишилась мати.

9. Сергій Ходоровський «Брама»


16 листопада в Авдіївській промзоні від осколкового поранення загинув житомирянин Сергій Ходоровський, позивний «Брама» – командир відділення у складі 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (ППД – Біла Церква).

Йому було 36 років, кадровий військовий. В армію прийшов у 1998 році, служив у складі миротворчого контингенту в Іраку. Влітку 2014-го виходив з Іловайська, з весни 2015-го воював у 72 ОМБр. Сержант контрактної служби, командир бойової машини піхоти.

«Мужній воїн, досвідчений командир, надійний товариш, На жаль, війна не розбирає, кого забрати…» – зазначили в бригаді.

Народився Сергій Леонідович 11.05.1980 року в місті Чита на Далекому Сході РФ. Родина переїхала до України, школу хлопець закінчив у місті Первомайськ Миколаївської області.

Після строкової служби здобув кваліфікацію спеціаліста за фахом «управління персоналом та економіка праці» на заочній формі навчання факультету економіки та менеджменту Житомирського державного технологічного університету.

Ходоровський майже 16 років віддав армії. Життя – Україні.

«Два тижні тому ми зустрілися з Сергієм в Житомирі. Старим знайомим завжди є про що поговорити. Він розповідав про свою війну, говорив, що втомився… Я згадав про закон, який надасть контрактникам можливість звільнитися, не чекаючи закінчення особливого періоду. Коли прощалися, він був у сподіваннях незабаром звільнитися. А тут таке…» – написав у «Фейсбуці» військовий журналіст Роман Туровець.

Загинув «Брама» на «промці» в бою з ворогом, який підійшов майже впритул до наших позицій. Комвідділення вів вогонь, відігнавши своїх молодих бійців від небезпечної ділянки, трохи підвівся, щоб кинути гранату, і в цей момент прилетів ВОГ. Воїн впав та більше не підвівся.

Поховали героя 19 листопада в Житомирі. В нього залишились мати, дружина та маленький син.

10. Віталій Шостак


19 листопада в обласній лікарні ім. Мечникова в Дніпрі помер юний Віталій Шостак, який був поранений в Авдіївській промзоні в жовтні. Лікарі 20 днів боролися за життя воїна, але серце Віталика зупинилося втретє – і вже назавжди.

19 років йому виповнилося 6 листопада в шпиталі.

Віталій Шостак народився в селі Масківці Баришівського району Київської області. Закінчив 9 класів школи села Поділля, продовжив навчання в Борисполі на електрогазозварювальника.
Встиг попрацювати у місцевого орендаря. А в травні 2016 року уклав добровільно контракт зі Збройними силами, став на захист України разом зі старшим братом.

Солдат, механік-водій БМП-2 8-ї роти 3-го механізованого батальйоу 72-ї окремої механізованої бригади (ППД – Біла Церква) не побоявся направлення в одну з найгарячіший точок фронту.

У ніч із 30 на 31 жовтня, приблизно о 2-й годині, Віталій потрапив під ворожий обстріл на шахті Бутівка та зазнав важкого поранення в живіт. Був доставлений до Дніпра гелікоптером. У «Мечці» хлопець переніс декілька складних операцій, йому видалили нирку та селезінку, але стан його залишався дуже важким. Незважаючи на це, Віталій інколи приходив до тями, навіть впізнавав рідних. Вони до останнього сподівалися, що ниточка життя не обірветься.

У загиблого залишились батьки, дві сестри, брат і кохана дівчина, з якою він мріяв створити сім’ю. Поховали воїна 21 листопада в рідному селі.

Добавлено через 16 минут
11. Костянтин Шрамко


19 листопада внаслідок мінометного обстрілу у Пісках біля Донецька загинув розвідник 128-ї окремої Закарпатської гірсько-піхотної бригади Костянтин Шрамко. Всьому виною – знову мінометний обстріл, яких так багато в це «перемир’я».

У Костянтина залишилися дружина та діти. Не так і далеко від поля останньої битви Костика – адже він родом із Покровська (кол. Червоноармійськ) Донецької області.

Раніше Шрамко був розвідником у батальйоні/полку «Дніпро-1», яким командував нинішній народний депутат Юрій Береза.

«Знав цю людину особисто. Служили разом в полку “Дніпро-1”. І думка про нього в мене була завжди незмінна: сильна особистість та щирий патріот. Це велика втрата для всіх, хто його знав і держави в цілому. Герої не вмирають!» – написав Береза в соцмережі.

Костянтин боронив Україну від початку бойових дій, був одним з улюбленців волонтерів, передзвонювався з ними іноді навіть тоді, коли перебував по той бік «нульовки» – на ворожій території.

12. Мар’ян Каптованець «Молодий»


Мар’ян Каптованець

1 грудня в смт Розділ Миколаївського району Львівської області попрощалися з розвідником Мар’яном Каптованцем, який загинув від кулі ворожого снайпера в районі села Водяне біля Широкиного (сектор “Маріуполь”) 22 листопада.

Оскільки тіло його було в бойовиків, тривалий час жевріла надія, що Мар’ян живий. 30 листопада кортеж із тілом бійця земляки зустрічали на колінах обабіч траси, починаючи від межі Миколаївського району, через Миколаїв і до дому загиблого, вигукуючи: “Герої не вмирають!”

Мар’ян Каптованець раніше був бійцем “Правого сектора”. Взимку 2015 року долучився до 8-го окремого батальйону “Аратта” ДУК ПС (пізніше – Української добровольчої армії), коли бійці батальйону тримали свої позиції в Широкиному.

2016 року разом з кількома добровольцями УДА почав службу в ЗСУ, у 54-му окремому розвідувальному батальйоні Збройних сил України (Новоград-Волинський).

В деяких ЗМІ та соцмережах зазначено місце служби 54-а бригада (54 ОМБр), імовірно, помилково.

13. Олексій Носик


Він загинув 23 листопада після полудня на Донецькому напрямку внаслідок кульового поранення, отриманого під час обстрілу наших позицій.

26 листопада Олексія поховали у рідному Старому Салтові Вовчанського району Харківської області. В нього залишились мати, брат, сестра, цивільна дружина.

Олексій Носик народився 27 травня 1995 року в селищі міського типу Старий Салтів. Закінчив 8 класів місцевої гімназії, а у 2013-му – Старосалтівський професійний аграрний ліцей за фахом «муляр-штукатур».

Хлопець зрання відчув, що таке відповідальність за себе та рідних – із 12 років пішов працювати, щоб допомагати батькам.

За характером був веселим, товариським, життєрадісним, завжди готовий відгукнутися на прохання про допомогу. Називав речі своїми іменами й говорив те, що думав. Захоплювався книгами та спортом, дуже любив куховарити.

Після закінчення навчання, у 2013 році, Олексій підписав контракт із ЗСУ.
Старший солдат 4-ї роти одного з батальйонів 92-ї окремої механізованої бригади (ППД – Клугино-Башкирівка, харківська область).

Рік тому його родину спіткало велике горе – помер батько. Олексій дуже переживав цю трагедію, казав, що неодмінно буде таким чоловіком, яким батько міг би пишатися.
Але син пішов 21-річним.

14. Віталій Горбатюк


Віталій Горбатюк народився 26 листопада 1977 року в селі Гунча Гайсинського району Вінницької області, де проживав до 6 років. Потім його родина побудувала хату у селі Велика Стадниця Вінницького району. Там Віталій закінчив 9 класів школи, після якої вступив до Вінницького вищого професйного училища №4, отримав фах зв’язківця.

Відслужив «строчку», працював у вінницькому ВАТ «Свемон Центр». 2001 року одружився, а 2004-го з дружиною та сином переїхав до села Підполоззя Воловецького району Закарпатської області.
Віталій Горбатюк любив риболовлю та збір грибів, був майстерним кулінаром, чудовим, люблячим батьком.

13 липня 2016 року Віталій Володимирович підписав контракт із ЗСУ. Відтак – солдат, стрілець-навідник 2-ї роти 15-го батальйону 128-ї окремої Закарпатської гірсько-піхотної бригади.

Під час бойового чергування на шахті Бутівка 16 вересня цього року він отримав осколкове поранення та був відправлений на лікування до госпіталю. За три тижні став на ноги та повернувся до побратимів. Ніс службу на «Зеніті» – одній із найнебезпечніших ділянок біля Донецького аеропорту.

Загинув 24 листопада близько 16:00 біля селища Опитне Ясинуватського району: куля ворожого снайпера влучила в голову, не залишивши Віталію жодного шансу.

Похований 28 листопада в селі Підполоззя.

Залишились дружина, син та дві доньки, наймолодшій із котрих ще немає двох років.

15. Максим Сломчинський


1 грудня у Білій Церкві, що в Київській області, в Парку слави поруч з іншими полеглими воїнами поховали 22-річного Максима Сломчинського – молодшого сержанта 72-ї окремої механізованої бригади, дислокованої в цьому місті.

Хлопець загинув внаслідок ворожого обстрілу поблизу села Кам’янка Волноваського району Донецької області в ніч 29 листопада.

З 15 років мама виховувала його сама. У 2009-му хлопчина закінчив 9 класів білоцерківської гімназії №1. Після цього вступив до 13-го вищого професійного училища, отримав фах «муляр-штукатур».
Компанійського, веселого, оптимістичного хлопця називали «Рижиком». З початком АТО Максим обрав військову справу – із 2014 року служив розвідником, воював на Донбасі. Підписав контракт із ЗСУ, також був вивчився на оператора безпілотних літальних апаратів.

Молодший сержант, старший розвідник – оператор розвідувальної роти 72-ї окремої механізованої бригади.

«На фронті Рижий швидко зрозумів, де він і як треба поводитися, слів на вітер не кидав, все казав по ділу та чітко виконував накази командирів», – згадують колеги.

«Життя спокійного, сором’язливого юнака трагічно обірвала ворожа міна, яку випустили по наших захисниках російські окупанти», – розповіли в 72 омбр.

16. Едуард Зебін «Фізик»


40-річний доброволець Едуард Зебін, боєць 1-ї штурмової роти ДУК «Правий сектор» із позивним «Фізик», поліг під час мінометного обстрілу промзони Авдіївки (Донецька область) 30 листопада.

«Зранку, при влучанні ворожої міни, загинув наш боєць і побратим друг «Фізик», Зебін Едуард Миколайович, уродженець міста Дніпро. Друг «Фізик» вже тривалий час в складі 1 ОШР боронив українську землю і відстоював територіальну цілісність країни. Вишколений боєць, який не зважаючи на втрати і всі негаразди не жаліючи себе тримав бій зі зброєю в руках», – написав командир 1-ї штурмової роти ДУК «ПС» Дмитро Коцюбайло з позивним «Да Вінчі».

«6:09 Таня, у нас 200-й… Через 10 хвилин: «Таня, живий, пульс відновлюється, веземо в Авдіївську лікарню військовим». Дзвінок військового лікаря: «Поранений доставлений у стані клінічної смерті, черепно-мозкова травма несумісна з життям, вічна пам’ять Герою!» – повідомдяла про надії на порятунок воїна-земляка радник голови Дніпропетровської ОДА Тетяна Губа.

Речник Міноборони з питань АТО не включив Зебіна в статистику втрат 30 листопада – із «правосеками» так завжди, вони воюють «нелегально». Лише помирають по-справжньому.

«Фізик» справді був «позасистемним» – у соцмережах, сидячи на передовій, жорстко критикував державне керівництво, відчайдушно сподівався на новий Майдан.

Журналіст Юрій Бутусов констатував: ««Ми нерідко спілкувалися в «Фейсбуці». Це була людина пряма, налаштована на радикальні зміни. Справжній революціонер. Але при всій готовності підтримати зміну політичної влади і при вкрай критичному ставленні до неї, Едуард був перш за все патріотом та громадянином, і захист Батьківщини для нього була головним пріоритетом. Він хотів швидких системних змін. Він бачив своє місце в лавах захисників України, хотів битися за Батьківщину там, де найбільш небезпечно.
Людина принципів, справжній воїн. Вічна пам’ять».

Депутат Семен Семенченко при цьому заявив, що не вірить, ніби смерть Зебіна випадкова.

Сам Едуард Зебін в одному з останніх постів, 2 листопада, писав (мовою оригіналу):

«Пост философский плюс немного личного.
Наша страна больна. Не может біть здоровой страна самая богатая в Европе ресурсами и населенная самым бедным в Европе народом. Наша страна больна, это медицинский факт.
Следовательно и наше общество больно. Симптомы налицо. Кто то погибает и мерзнет на Востоке, кто то развлекается в ресторанах . Кто то отдает последние 50 гривен волонтерам, а кто то прячет миллионы в огородах и под матрасами. Все пронизано болезнью, духовной и физической.
Если человек адаптирован к больному обществу – он болен. Если человек в больном обществе является странным, изгоем, маргиналом – возможно он как раз здоров?
Кто мы, потерявшие работу, друзей, жилье, жен? Кто мы, те кому “нормальные” крутят пальцем у виска с вопросом “почему ты не как все, дом, работа? Нахрен тебе эта война, она никому не нужна, вас используют, государство на вас положило, вы никому не нужны”. Кто мы, больные маргиналы, или наоборот, те, на ком можно построить нормальную, здоровую страну?..»
До війни Євген жив у Полтаві з батьками. Був активним учасником Євромайдану.

Незадовго до загибелі збирався їхати до батьків . Поховали його в Дніпрі.

ОНОВЛЕНО. 17 (?). Артем Шинковенко


Загинув в районі міста Красногорівка (Донецька область) 12 листопада, однак обставини смерті не уточнено. За непідтвердженими даними, загинув в результаті обстрілів.
Речник Міноборони з питань АТО не повідомляв про бойову втрату за 12 листопада.

Про Шинковенка розповіла волонтерка Тетяна Барвінська: боєць 92-ї окремої механізованої бригади ЗСУ (Башкирівка, Харківська область).

Сам із Луганщини. Підписав контракт зі Збройними силами України у травні 2016 року.

Народився Артем 24 грудня 1990 року у Росії. Переїхав із родиною до України. Якийсь час проживав в селі Борівське, а потім у Сєвєродонецьку.

Артем був сиротою, батьків йому замінили бабуся з дідусем. Був одружений, виховував 4-річного сина. Працював у ТОВ “ТБ «Амстор».

Найбільше волонтерку схвилювало те, що про загибель захисника України стало відомо не з офіційних джерел або вітчизняних медіа – про його смерть написала протилежна сторона, терористи.

На церемонію прощання з Артемом прийшли зовсім небагато людей. З короткою промовою і вдячністю загиблому виступила заступник голови обласної адміністрації. “Недовга, скромна, непомітна церемонія”, – зазначила Барвінська.
  Ответить с цитированием

Старый 15.12.2016, 07:11   #1748
Супер-модератор
Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25
Активность: 70% Активность: 70% Активность: 70%
 
Аватар для Александер
 
Александер вне форума
Сообщений: 9,597
Откуда:
Отзывы: -116
Доп. информация
По умолчанию

  Ответить с цитированием

Старый 17.12.2016, 08:11   #1749
Житель
 
Аватар для anat
 
anat вне форума
Сообщений: 117
Откуда:
Отзывы:
Доп. информация
По умолчанию

ГЛАВНАЯ
НАПИСАТЬ ЧТО-НИБУДЬ
ТОП ТЕМЫ
ВСЕ ТЕМЫ
КОНТАКТЫ
FAQ
РЕКЛАМА
Цинизм поражает: Главный волонтер страны Юрий Бирюков обокрал армию на сотни миллионов гривен!
by Модератор ELISE · 17.12.2016

6:21

630 просмотров
FacebookOdnoklassnikiTwitterGoogle+VKLiveJournal
Советник Президента и «псевдоволонтер» Юрий Бирюков, которого иногда еще называют «порохоботом» за его циничную ложь и не скрытую пропагандистскую деятельность в пользу его хозяина Порошенко, на горе, крови и нищете сумел «заработать», точнее обокрасть страну на сотни миллионов гривен! Но самое страшное в этом то, что без еды остались наши парни, наши Герои, которые днем и ночью защищают Украину на передовой.

5 октября на брифинге в Киеве с помпой представили новые сухие пайки для бойцов украинской армии, служащих в зоне АТО. Было объявлено, что они будут закупаться в двух вариантах: обычные – за 112 грн., и усиленные – за 172 грн. Стоимость же пайков по последней закупке — 96 грн.

Всего в новом пайке были предусмотрены 7 рационов. Главное отличие от комплектации старого образца – отсутствие железных банок и появление химических элементов для разогрева. Калорийность нового варианта усиленного сухого пайка – 3900-4100 ккал в сутки. Пайки, как сообщил представитель Министерства обороны, можно будет использовать в течение трех суток после выдачи со склада.

Закупка пайков по плану должна была состояться до начала 2017 года. Это о «благих намерениях». А теперь давайте о настоящем.

До Нового года осталось три недели. Понятно, что по процедуре и технологии никаких новых сухих пайков не будет. А то, как проходит тыловое обеспечение в армии, мы сейчас рассмотрим на примере всё тех же пайков.

Чуть больше года назад была создана такая структура, как Центр развития и сопровождения материального обеспечения Вооружённых сил Украины. По своей простоте она построена гениально.

Представьте себе, что одной структуре выделены полномочия на разработку Технических условий, стандартов, спецификаций (требований к предмету закупки), выдача заключений о соответствии продукции исполнителя требованиям к предмету закупки для допуска на торги, а также приемки готовой продукции и проверки ее на соответствие все тем же требованиям к изделию по качеству и т.д. Чего угодно – от пайков до палаток и берцев, о которых чуть ниже.

То есть, сначала напишем требования к тому, что хотим купить (в переводе – обозначим, у кого хотим купить), затем выдадим заключение о соответствии (в переводе – решим, кого пустить на тендер, а то ведь не все могут сразу понять, что их там не ждут), а затем сами будем принимать готовую продукцию (в переводе – проконтролируем, чтобы у «своих» не возникло проблем, а у «чужих», если они все же прорвались через предыдущие барьеры, их было столько, чтобы в следующий раз «не совались»).

Даже по простой логике не может одна структура сочетать в себе все описанные выше функции, если только она изначально не строилась для ничем не ограниченного воровства. К таким же выводам пришла и компания Ernst&Young, проводившая аудит проекта по созданию Центра, да и управление по борьбе с коррупцией самого МО докладывало министру о том же. Но это не смутило «самого главного волонтера» страны.

Этот монстр – Центр – появился в недрах так называемого «волонтерского десанта», в то время, когда слово «волонтерство» было синонимом слов «патриотизм» и «порядочность». Однако, вместо структуры, работающей на принципах «патриотизма» и «порядочности», родился выродок, который уничтожил работавшую, не без греха, систему закупок, заменив ее на никем не контролируемый и всемогущий насос, вытягивающий деньги из бюджета.

Выносил и родил этого выродка такой себе Юрий Бирюков, советник Президента, бывший волонтер, как он сам себя позиционирует. Сам родил, практически сам и «руководит». Конечно, не сам, а через доверенных лиц: лейтенанта Ольгу Капинус и подполковника Дмитрия Марченко, работающий простым факсимиле для постановки подписи на документах, которые с подачи Бирюковаему готовит лейтенант Капинус.

А теперь от настоящего перейдем к действительному. Центр работает гораздо «эффективнее», чем все предыдущие армейские структуры обеспечения вместе взятые, объединив в себе все их функции. А, значит, объединив все денежные ручейки в один могучий поток. И, как следствие, главный эффект – создание беспрецедентной «дельты» между реальной ценой и той суммой, которую платит МО при закупках. И чем больше размер «дельты» (а она бывает выше самых смелых ваших представлений), тем сытнее чувствует себя «команда пиратов» из «мародерского десанта» Юрия Бирюкова.

Схема работы одна. Любому будущему «распилу» предшествует массированная медиаподготовка. Чтобы выгодно преподнести товар «своих» поставщиков, начинается огульное охаивание предыдущих образцов продукции и большинства существующих производителей. Подтасовки, создание скандалов. Да не просто скандалов, а по несуществующим причинам, которые просто берутся с потолка или создаются самостоятельно и «разгоняются» в СМИ. Ложь, ложь, ложь. Море лжи – чем абсурднее, тем лучше… Ложь – лучшая смазка для механизма, построенного советником Президента и «самым главным волонтером» страны.

Вот как это работает.

Бирюков и его карманные блогеры активно рекламируют те же, к примеру, берцы «карманного» поставщика как лучшие в мире. Интернет-фанаты и «диванные» войска в восторге! Ведь теперь у нас есть лучшие в мире берцы! Потом оказывается, что они не самые лучшие, потом – совсем не лучшие, а напоследок – что они вообще малопригодны. Швы расползаются, подошва трескается, ноги в них потеют и стопы натирает некачественная кожа. Военные, кто может, покупают себе американские. И вот уже ведомство подполковника-факсимиле под предлогом усовершенствования меняет ТУ для берцев, чтобы еще улучшить «самые лучшие», а на самом деле, в первую очередь, снова не позволить выйти на рынок ни одному конкуренту любимого поставщика, ведь за год они подтянулись, и прежние берцы делать смогли бы. Но делиться «наваром» последователи Бендера ни с кем больше не хотят. Тем более что навар, по нашей информации, доходит до половины стоимости берцев, то есть около 175 млн гривен только по самой последней закупке этого года. Но берцы – уже другая история, другой сказ…

Сказ о «пятой точке»

Поговаривают, что летом этого года в воинской части города Василькова произошла презанятная история.

Ранним утром очередного рабочего дня «самый главный» волонтер» страны радостно сообщил министру обороны о том, что в одной из воинских частей под Киевом произошло массовое отравление солдат.

Якобы страдают расстройством желудка почти три десятка бойцов.

А предшествовала докладу, по старой военной традиции, мощная артподготовка.

Сначала – ложь о «Десне» с тараканами в тарелках и сотнями отравленныхбойцов, которая после проверок так и осталась сказкой.

Не верите – почитайте документ о «сотнях отравленных».

















А после – сообщение о массовом море в Василькове от одного из военнослужащих на своей странице в Фейсбуке: «Дескать кормят плохо, вот-вот пятая точка лопнет».

Да только вот не доработал «главный волонтер»: не успел «киевских» спустить – к очагу массовой дизентерии прибыла местная санэпидемстанция.

Взяли они под белые руки солдат, мучившихся животом, и дали каждому по персональному белому горшку.

Дескать, давайте, солдатики, действуйте пятой точкой, а мы определим вид отравы.

И вот после этого страдавшие солдатики как-то все рассосались на местности, используя приобретенные на службе навыки маскировки.

«Договорняк» по причине низкой готовности сторон сыграть не удалось, не оправдал подполковник-факсимиле доверия.

Да и «режиссер» оказался не Спилбергом.

Вот и провалился спектакль, а в остатке – не обделавшиеся солдаты, а «самый главный» режиссер, простите, волонтер страны.

Здесь ложь советника Президента вылезла ему боком, точнее, пятой точкой. А сколько случаев, когда ему удалось оболгать? Кого? Да всех, кто ему мешает сесть пятой точкой абсолютно на все потоки – неугодных поставщиков, военприемку… Любого! Ложь, фальсификации, подлоги…Талантливый мальчик, Геббельс отдыхает.

Как сосет «денежный насос» Бирюкова

Бюджет Министерства обороны Украины в 2016 году составил 53 млрд грн., а в 2017-м планируется в размере чуть более 60 млрд грн. Иными словами, с учетом инфляции он остается примерно таким же в товарном измерении.

Как Юрий Бирюков, считающий себя «самым главным волонтером» страны, собирается одевать и кормить армию, если планирует покупать все в два раза дороже – от сухих пайков до берцев? К примеру, сухие пайки были по 96 грн., а планируются, в соответствии с предложением упомянутого центра, в диапазоне от 198 до 240 грн.

И если все довольствие подорожает в 2-2,5 раза, что делать? Разогнать половину армии? Кормить-одевать только половину бойцов? Как собираются сводить дебет с кредитом Бирюков и Марченко?

Все, до чего дотягиваются щупальца упомянутого центра, непременно дорожает, вот фрагмент апрельского доклада главы Тендерного комитета Министру обороны. Обратите внимание на стоимость предметов закупок в 2015 и 2016 годах.

Впечатляет, не правда ли? После этого был скандал, «пираты» несколько умерили свои аппетиты, но основные подходы остались прежними.

Почему же все «эксперименты» Бирюкова обходятся нам с вами так дорого?

Рассмотрим на самом свежем примере.

Пайки.

20 октября «самый главный волонтер» страны на Фейсбуке анонсировал закупку новых «суперпайков», которые он ласкательно назвал «полевым рационом». Что такое «суперберцы» от Бирюкова, мы уже разобрались, теперь разберемся и с «суперпайками». «В процессе разработки рационов были получены экспертизы и анализ от институтов Академии наук Украины – десятки научных работников, кандидаты и доктора медицинских наук, академики и профессора», – похвастался Юрий Бирюков. А при этом злобный Департамент закупок и Тендерный комитет делают, по его словам, все, чтобы сорвать это «покращення». При этом советник Президента, как обычно, вводит всех в заблуждение.

Во-первых, что касается озвученных Бирюковым экспертиз.

Мы попробовали разобраться в содержимом «суперпайков» от Бирюкова. По сути, их на сегодняшний день два. Один – в соответствии с ТУ, другой – в соответствии с ТЗ. Начнем с ТУ, поскольку он является единственным с точки зрения закона документом с требованиями к сухим пайкам.

Как только появилось ТУ от 27 сентября, требования для первых и вторых блюд просто поразили матерых диетологов. За голову схватились не только специалисты. К примеру, народный депутат Украины Татьяна Черновол начала бить в колокола и написала запрос в прокуратуру о фантастически непрофессиональном составе пайков.

Начнем с первого. Блюда. Можно ли вообще это есть? Техническими условиями предусмотрено, что в готовом первом блюде количество «гущи» должно быть не менее 50% (то есть 250 г) массы. Каким образом, по какой научной методике и на каком оборудовании это можно будет проконтролировать – простой вопрос, на который нет простого ответа. Допустим, упариванием в автоклаве. Где физические критерии конечного продукта? Какова должна быть влажность этой пульпы? Удобные цифры можно просто брать с потолка.

И еще о прямом вредительстве. В крупяном или овощном супе должно было быть 20% жира, а в борще – 15%. Допустим, что такие цифры заложены, исходя из требования обеспечения калорийности всего набора. Но задумайтесь сами: если из половины литра готового «супа» 100 граммов – это жир, вы бы это стали есть? Представьте, как ваша супруга на стандартную трехлитровую кастрюлю супа или борща кладет кусок маргарина граммов эдак на 600… Как бы вы себя почувствовали? Полученное «блюдо» даже для армии получается весьма странным. Да и 1,5 кг «гущи» в нем делают из супа сверхжирную кашеподобную субстанцию.

В свином мясном (втором) блюде «массовая часть мяса с жиром – не меньше 59%», а «массовая часть жира – не более 35%», соль. Как это посчитать? Как отделить мясо от жира? Считать ли мясо с жиром и жир отдельно или вместе? А если вместе, что это за «блюдо», в котором 94% — жирнейшая смесь, и 1% соли. Как на это посмотрит поджелудочная железа? При этом не предусмотрены специи. Как есть тушеное мясо без специй? И что входит в оставшиеся до ста пять процентов, воздух? Или сразу планируется красть 5% только на вторых блюдах? На все вопросы ответы можно брать опять-таки с потолка.

Понятно, для чего в ТУ была заложена такая жирность первых и вторых блюд. Нужно получить желаемую калорийность в 3900-4100 ккал. А на сухарях особо не разгонишься. А жирнейшую, калорийнейшую, но малосъедобную и откровенно вредную пульпу можно подогнать под нужные показатели.

Понятно, что эти субстанции не просто невозможно есть. Они, судя по всему, будут нести огромные риски для здоровья. Самый «жирный» паек, к примеру, у армии США. Так вот, в нем суточное содержание жиров – 157 г. В европейских армиях, в основном, до 120 г. А тут только в супе плавают боевые «сто граммов».

Слово «холестерин» знают все. И что нужная жирность блюда будет догоняться за счет избыточного дешевого жира, тоже понятно. И что такое «свободные радикалы», надеюсь, все слышали. Именно они образуются в организме при метаболизме «плохих» жиров. Если мы хотим через несколько месяцев из нормального воина получить на выходе небоеспособного индивида с направлениями как минимум к гастроэнтерологу и эндокринологу – приятного аппетита!

Во-вторых, 1 ноября действительно была попытка внести в годовой план закупок эти пайки по цене 174 грн. Никто из членов Комитета не проголосовал «за». Это произошло по двум причинам. Первая причина – Департамент финансов и Департамент аудита не согласовали закупку из-за сомнений в обоснованности формирования цены. Озвученная на презентации 5 октября цена в 172 грн., как оказалась, также взята с потолка и ничем документально не обоснована. Вторая причина – Комитет не может определить, что мы вообще покупаем. По закону должен приобретаться продукт, который отвечает действующим на данный момент Техническим условиям. Актуальное ТУ – это то, которое подписано и размещено на официальном сайте Министерства обороны. Оно было принято 27 сентября 2016 года. Однако по МО «гуляют» несколько другие бумаги, которые называются «Техническое задание» к действующему ТУ, которое как бы является дополнением к ТУ, но при этом на сайте МО этот документ не опубликован. Мы располагаем экземпляром этого «документа».

Так вот, в нем требования к сухим пайкам существенно изменились. От состава до упаковки. Как результат – полная неразбериха. Что это? Преступная халатность или умышленный подлог с целью вывести на торги конкретного производителя? Давайте попробуем разобраться.

20 октября Бирюков на всю страну раструбил о новом «суперпайке». Но он, как оказалось, имеет мало общего с распиаренным все тем же Бирюковым чуть раньше сухим пайком по опубликованному на сайте МО ТУ от 27 сентября.

Судя по всему, его люди по сути «втихаря» осуществили подмену действующего ТУ на так называемое «Техническое задание», де-юре являющееся его дополнением, а де-факто изменяющее его до неузнаваемости.Но это же откровенная манипуляция и подлог! И то, что произошло, является, на наш взгляд, откровенным уголовным преступлением. Совершенным, судя по всему, опять из-за элементарного эксцесса исполнителей. Ну не хватает «режиссеру» умных подполковников. Ведь, судя по всему, все готовилось под стандартную «схему» Бирюкова. За пару дней до тендера руками подполковника-факсимиле они должны были легализовать так называемое «конкретизирующее техническое задание» в виде нового ТУ, написанного под конкретного производителя, который уже вовсю по нему варит и пакует пайки. Но непревзойденный подполковник в такой ответственный момент возьми, да и улети в Египет на солнышке погреться. А дальше как в фильме «Тупой и еще тупее» – оставшиеся пацаны расслабились и сценарий не доработали. Вот и случился в недрах Центра казус, откровенно пахнущий уголовщиной.

Но, или парни до сих пор не поняли, что делают, или включить заднюю не решаются (а вдруг прокол никто не заметит). И попёрли парни буром.

Со 2 ноября на Тендерный комитет осуществляется беспрецедентное давление с целью начать закупку, не глядя на все существующие нарушения, и уже, внимание, по цене от 198 до 240 грн. Но за месяц и это им не удалось, опять «не доработали».

А советник Президента уже начал готовить общественное мнение к возможному скандалу, одновременно пытаясь оправдать фокусы своих «подопечных». В одном из своих постов на Фейсбуке он пишет о том, что, оказывается, ТУ – это рамочный документ, а ТЗ – конкретный.

Но тогда возникает целый ряд вопросов:

• Сколько уточняющих (а по сути изменяющих ТУ до неузнаваемости) ТЗ может генерировать Центр к каждому «рамочному ТУ»? Два, три, пять, десять?

• Зачем создаются два документа, де-юре дублирующих друг друга, а де-факто кардинально отличающихся по требованиям к предмету закупки?

• Почему так называемое конкретное (уточняющее) ТЗ держится в тайне до начала проведения тендера, а не заблаговременно публикуется на сайте МО вместе с ТУ?

И можно себе только представить, как будут рады поставщики МО по любой группе товаров узнать о том, что официально зарегистрированное и опубликованное на сайте ТУ является филькиной грамотой. А настоящим документом является ТЗ, которое в любой момент времени в режиме полной секретности может родиться в недрах Центра, и стать основанием для закупки у «избранных».

Другими словами, крутую кашу заварил Бирюков, да только опять то ли «режиссёр» слабоват, толи актёры – бездари. Итог тот же – спектакль на грани провала. А второй акт тянет на то, чтобы актёры доигрывали его в «местах не столь отдалённых».

Но, судя по всему, нашим правоохранительным органам абсолютно наплевать на то, что творит «мародёрский десант» советника Президента в Министерстве обороны. Хотя, на наш взгляд, кроме желания сесть «пятой точкой» на все тыловые финансовые потоки Министерства обороны и прямого материального ущерба, они заслуживают высших наград со стороны руководства страны-агрессора за «талантливые» и беспрецедентные действия по подрыву обороноспособности нашей страны, в которых сами обвиняют всех окружающих.

P.S. Злые языки утверждают, что, если тендер всё же когда-нибудь состоится (но уже никак не в 2016 году), то одна из компаний, которая среди прочих равных на тендере будет немного «равнее», вовсю занимается производством пайков, заранее закупив все необходимое. На предприятии, назовём его условно «Ширятинский диатез» (ТМ «Шмаком»), уже пару месяцев как дымятся все котлы, сообщают местные ценители армейской кулинарии. Вот скажите, стали бы вы серийно готовить еду и закупать под неё дорогую импортную упаковку без уверенности, что вы будете избраны на тендере? Вопрос риторический. Хотя степень допустимого риска определяется возможным наваром. Да и риска-то особенного, как вы поймёте дальше, нет.

Во-первых, если так называемое «Техническое задание» с нарушением всех законов будет опубликовано вместе с тендерной документацией, то естественно, никто, кроме заранее посвященных во все тонкости операции, на торги не придет. Во-вторых, для подстраховки в так называемое «Техническое задание» внесли малозаметное, на первый взгляд, изменение. В ТУ: «Реторт-пакет типу дой-пак (это упаковка, в которую фасуются готовые блюда – прим.) повиненматизахиснепокриття», а в ТЗ: «Реторт-пакетиповиннімати матовее покриття, кольорузеленуватихвідтінків». Дьявол кроется именно в деталях – «кольорузеленуватихвідтінків»!

Почему не прописаны в ТЗ точные цветовые требования? Не нужно ничего изобретать – есть международная цветовая гамма Pantone, в которой нужные оттенки имеют свой номер. Пишем: «цвет упаковки – № такой-то по Pantone». И все. А у «команды пиратов» Бирюкова-Марченко – «зеленуватихвідтінків». Для чего? А все потому, что это удобный способ «отсечь» неугодных поставщиков, если они все же просочатся на тендер сейчас или в будущем. Потому что на этапе приемки вам просто скажут: «Ваша упаковка недостаточно или избыточно «зеленуватихвідтінків». Именно для этого «мародерский десант» так отчаянно сражался за право принимать готовую продукцию и, фальсифицировав факты, уничтожил военприемку.

Об изменении требований к сухим пайкам общественность и «неугодные» производители узнают уже во время тендера. То есть, на тендер смогут попасть только те, у кого «абсолютно случайно» уже есть в наличии все необходимое. Поэтому надеяться на конкуренцию при этой закупке, мягко говоря, наивно. Как сообщают злые языки, такой поставщик все же есть. По случайному совпадению, это все тот же «Ширятинский диатез» (ТМ «Шмаком»)!

Но конец истории оказался гораздо хуже ее начала.Не будет в этом году никаких разрекламированных «самым главным» волонтером страны «суперпайков». Не будет!А основных причин две:

Первая — ну невозможно по технологии (если, конечно, действовать по всем правилам и не начать производство задолго до тендера) до Нового года приготовить даже половину заявленного количества многострадальных «суперпайков». А значит, осуществление такой поставки стало быпрямой «подставой» длязаранее выбранного поставщика.

Вторая — сопротивление профильных структур МО(Департамента Финансов, Департамента Аудита и Тендерного Комитета) попыткам советника Президента продавить через них процедуру, которая по количеству беспрецедентных и кричащих нарушений действующего законодательства может претендовать на место в учебниках криминалистики.

А что же в итоге?

В итоге — очередной провал «великого режиссёра» ценой очередного срыва поставок для армии, который в очередной раз будет не замечен нашими правоохранительными органами.

Причины: жадность, некомпетентность и безнаказанность.

А что же Армия?

Армию, судя по всему, «самый главный» волонтёр странывместо обещанных «суперпайков» будет кормить очередными сказками в Фейсбуке о том, почему так распиаренная им «перемога» оказалась очередным мыльным пузырём, и о том, какое огромное множество внутренних и внешних врагов сорвали его благородные планы.

Да здравствует «великий волонтер-реформатор», советник Президента самой процветающей в мире страны.
  Ответить с цитированием

Старый 19.12.2016, 07:34   #1750
Супер-модератор
Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25 Очки: 30,080, Уровень: 25
Активность: 70% Активность: 70% Активность: 70%
 
Аватар для Александер
 
Александер вне форума
Сообщений: 9,597
Откуда:
Отзывы: -116
Доп. информация
По умолчанию

"Какие заводы построила Россия в Приднестровье, Южной Осетии и Абхазии?": Казанський про те, чому захід України розвивається, а схід гине (фото, відео)

Війна помітно вдарила по українській економіці - найбільше дісталося прифронтовим областям.

"Пока в Донецке и Луганске строят «русский мир», пилят на металлолом шахты и закрывают заводы, в западных областях постепенно развивается экономика и открываются новые производства", - пише у своєму блозі Денис Казанський, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

"Только за последние дни в Тернопольской и Черновицкой областях иностранными инвесторами были открыты два новых завода. Оба специализируются на производстве электрокабелей.

13 декабря в Черновцах запустила новый завод компания ООО «Аутомотив Электрик Украина», учредителем которого является немецкая Prettl Kabel Konfektion GMBH. На открытие приезжал Гройсман. По его словам, на новом предприятии будет создано около 1000 рабочих мест.











А 14 декабря в Черткове Тернопольской области японская корпорация Sumitomo Electric открыла первую очередь завода по производству кабельной продукции для автомобилей «Борднетце-Украина». Туда на открытие приезжал Порошенко.

Сообщается, что чертковский филиал завода «Борднетце-Украина» создаст в городе 500 новых рабочих мест, что для населенного пункта с населением в 28 тысяч — достаточно значимое событие. А летом следующего года планируется завершить вторую очередь и ввести в эксплуатацию производство электрического оборудования для автотранспортных средств. Это обеспечит рабочими местами еще 1500 жителей Тернопольской области.

Новое предприятие выкупило часть территории и цехов местного завода «Агромаш», который в последние годы фактически не работал. Один завод «Борднетце-Украина» в Тернополе был открыт еще несколько лет назад. Таким образом, в настоящий момент инвестор расширяет производство.











Кто-то скажет, что 1-2 тыс. рабочих мест это не очень много, а зарплаты на заводах невелики и значительно уступают уровню европейских зарплат. Все это так. Однако, с другой стороны тенденция очень хорошая. Во-первых, рабочие места возникают в тех регионах, где с работой очень туго, и многим людям приходится ездить на заработки. Во-вторых, описанные примеры — далеко не единственные. В этом же году во Львове был открыт завод «Фуджикура».

В Старосамборском районе Львовской области запустили ветроэлектростанцию. Кроме того, открытие новых производств планируется и в будущем году. Да, прогресс идет не так быстро, как хотелось бы. Но хотя бы так. По крайней мере, этот прогресс есть, в отличие от того, что происходит там, где сегодня властвуют «народные республики». Сложно представить, чтобы кому-то сегодня пришло в голову построить завод хотя бы на те же 500 рабочих мест в Торезе или Красном Луче.

Там, где люди любят свою страну и вкладываются в нее — идет развитие. Западные области являются на протяжении многих лет местом относительной стабильности, поэтому иностранные инвесторы не боятся туда приходить. Кроме того, народ там в целом довольно работящий и предприимчивый, о чем я уже писал как-то в посте Почему запад Украины живет лучше востока.

А вот там, где высок процент тех, кто живет ненавистью к Украине и желает ей краха и развала — происходит регресс и деиндустриализация. Глупые мудаки радостно называют Украину «страной 404», думая, что это не относится к ним самим. Но российские друзья наших сепаратистов не устают напоминать им, что Донбасс это тоже Украина. И желая зла Украине, мечтая ее разрушить эти люди желают зла самим себе и своим потомкам, которым потом придется жить на самим же устроенной помойке.

Вот свежий пример. Обращение собственника захваченного боевиками в Харцызске завода «Силур» к коллективу предприятия. С тех пор, как завод в сентябре «отжали», он больше не работает, а люди сидят без денег. Скорее всего, в будущем «Силур» тоже распилят на металл. Это все, что получили жители Донбасса от якобы «патриотов Донбасса», которые захватили власть в 2014 году.


Какие заводы построила Россия в Приднестровье, Южной Осетии и Абхазии? Не говоря уже про ЛНР и ДНР. Может быть, российскими инвесторами там уже созданы сотни рабочих мест, а я об этом не знаю? Ну, нам же российские политики, журналисты и блогеры постоянно доказывают ошибочность геополитического выбора Украины, нам же говорят, что с Россией интегрироваться намного выгоднее для экономики. Вот и хотелось бы понять, что конкретно это дает?"

Добавлено через 6 минут

Донеччанка записала зворушливий кліп у пам'ять про загиблих героїв АТО
(відео)
неділя, 18 грудень 2016, 23:50

"18 вёсен было и не стало...". Герої не вмирають, але нам їх все одно не вистачає тут, на землі.

"Погибшим воинам. В моём исполнении", - написала донеччанка Тетяна Рибка у "Фейсбуці" та поділилась зворушливим відео у спільноті "Патріоти України - єднаймося!", передають Патріоти України.

https://www.facebook.com/tatyana.alt...9881114394164/
  Ответить с цитированием

Старый 20.12.2016, 16:35   #1751
Житель
 
Аватар для efrejtor_Оsvald
 
efrejtor_Оsvald вне форума
Сообщений: 26
Откуда:
Отзывы:
Доп. информация
По умолчанию

  Ответить с цитированием

Старый 20.12.2016, 20:49   #1752
Житель
 
Аватар для anat
 
anat вне форума
Сообщений: 117
Откуда:
Отзывы:
Доп. информация
По умолчанию

Цитата:
Сообщение от Александер Посмотреть сообщение
о за последние дни в Тернопольской и Черновицкой областях иностранными инвесторами были открыты два новых завода. Оба специализируются на производстве электрокабелей.
зачем вам электрокабели. у вас скоро электричество кончится
  Ответить с цитированием

Старый 21.12.2016, 09:12   #1753
Житель
 
Аватар для efrejtor_Оsvald
 
efrejtor_Оsvald вне форума
Сообщений: 26
Откуда:
Отзывы:
Доп. информация
По умолчанию

  Ответить с цитированием

Старый 21.12.2016, 12:11   #1754
Житель
 
Аватар для dedSeno
 
dedSeno вне форума
Сообщений: 57
Откуда:
Отзывы:
Доп. информация
По умолчанию

Регламент работы «Приват-банка» с операциями корпоративных клиентов с 20.12.2016г.
Уважаемые клиенты!
Информируем Вас о том, что все операции, включая ранее приостановленные, по счетам и картам корпоративных клиентов, начиная с 09:00 20.12.2016г. обслуживаются в следующем режиме:
проведение расходных операций со счетов и карт допускается в пределах сумм, превышающих остаток на этих счетах по состоянию на утро 19.12.2016г.;
все кредитные лимиты на счетах, овердрафты, лимиты гарантированных платежей и бизнес-рассрочки обнулены или снижены до уровня задолженности (при ее наличии);
все приходные операции обслуживаются без ограничений.
Например, остаток на счете по состоянию на утро 19.12.2016г. составлял 100.000 грн. Эта сумма становится «неснижаемым остатком». Предположим, с этого момента на счет поступали входящие платежи (от контрагентов, возмещения по эквайрингу, выручка и тд) на общую сумму 50.000 грн и остаток теперь составляет 150.000 грн. Соответственно, только эти 50.000 грн можно использовать для проведения платежей или расходовать при помощи карты.
Такой режим обслуживания корпоративных клиентов является временным. Все решения о его дальнейшем изменении будут приниматься г-ном Шлапаком А.В. как только он приступит к исполнению обязанностей Председателя Правления банка.
Искренне просим прощения за доставленные неудобства.

Добавлено через 49 секунд


Добавлено через 2 минуты
  Ответить с цитированием

Старый 21.12.2016, 15:19   #1755
Старожил
 
Аватар для djighit
 
djighit вне форума
Сообщений: 706
Откуда: Молдова
Отзывы: 11
Доп. информация
По умолчанию

Как красиво Беня спрыгнул с долгов в 5.5 миллиардов!!!!
Теперь этот долг повиснет на Украине. Зачем КАломойскому банк с таким долгом?
Браво Беня!

Добавлено через 4 минуты
Как легко Беня спрыгнул с долга в 5.5 миллиардов долларов!!!
Браво беня!!!
Пусть теперь этот долг Привата висит на Украине.

  Ответить с цитированием
Ответ

Опции темы
Опции просмотра

Ваши права в разделе
Вы не можете создавать новые темы
Вы не можете отвечать в темах
Вы не можете прикреплять вложения
Вы не можете редактировать свои сообщения

BB коды Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.
Trackbacks are Выкл.
Pingbacks are Выкл.
Refbacks are Выкл.


Похожие темы
Тема Автор Раздел Ответов Последнее сообщение
Украина начинает прозревать Иван1981 Политика 1107 15.06.2020 20:56
Как и почему Украина «сдала» Крым? Владимир Сергеевич Политика 206 29.09.2016 01:01
Украина независима? Иван1981 Политика 33 28.08.2014 08:40
Украина и НАТО Барбатос Политика 1 20.09.2013 12:39



Текущее время: 21:04. Часовой пояс GMT +2.


Стиль от: eXtremepixels
Сделано на vBulletin® Версия 3.8.4
Copyright ©2000 - 2020, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot